Мішель Терещенко: Сільське господарство завжди було і буде шансом для України

Рік тому пост мера м. Глухів Сумської області та колишньої козацької столиці обійняв француз із українським корінням, нащадок давнього роду цукровиробників – Мішель Терещенко. За його словами, основна мета чиновника – покращити життя людей на Батьківщині та викорінити «клани мафії», які панували в області більше 20 років. Чи вдалось вихідцю з Франції змінити бачення і стиль життя українського містечка? Чи можливо привити європейські цінності і показати, як можна працювати прозоро і чесно? Як можна стати мером, починаючи із аграрного бізнесу та що пан Терещенко думає про чинну владу, що творить аграрну політику в Україні? Про це та багато іншого читайте в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com.

- Ви пройшли вражаючий шлях від нащадка відомого українського аграрія до політика. Які відчуття в ролі мера: чи складно було до цього прийти?

Мішель Терещенко: - У мене немає політичних амбіцій окрім того, щоб допомагати своїм співвітчизникам. У Глухові мій прапрадід був мером 22 роки, а до цього — ще його батько. Це було в період з 1841 до 1872 року. Вони збудували надзвичайно красиве місто — звели 2 лікарні, 4 школи, Національний педагогічний університет і Агротехнологічний інститут. Для мене місто Глухів — це дім. Ми знаходимося неподалік російського кордону й існують великі ризики, пов’язані із залученням інвестицій і туристів. Тому ми непокоїмося, що Глухів буде «вмирати» як прикордонне місто. Моє завдання зараз — допомагати його розвивати як адміністративний, історичний і культурний центр. Для мене важливо, щоб люди не втрачали надії на перспективу.

- Що було найскладнішим на шляху від аграрія до політика?

Мішель Терещенко:Політика — це тимчасово. Я б ніколи не став політиком, якби були альтернативи  владі Деркача (місцева влада), котрий не сприяє місту. Нині моє завдання — допомогти Глухову «відкрити нову сторінку» — щоб глухівчани самі могли керувати. Якщо я пробуду на посаді мера недовго, то це навіть на краще. Тому що мені приємніше займатися рослинництвом, це моя робота. А бути мером — це свого роду служба.

- Які завдання з реформування міста ставите в першу чергу? Можливо, порадите щось із французького досвіду?

Мішель Терещенко: Політичного досвіду в мене немає, та першочерговим завданням бачу те, щоб Глухів лишався центром округу. План адміністративної реформи полягав у поділі Глухівського району на дві частини. Половина відійде на Конотоп, половина — на Шостку. Я хочу це змінити. Спершу треба оформити округ, а відтак братися за реформування громади для туристів і інвесторів, займемося децентралізацією.

Згодом необхідно забезпечити роботу «соціального ліфта». За 18 років не було жодних кадрових перестановок на підприємствах, у школах, дитячих садках. Керівні посади займали друзі та родичі властей, решті ж не було на що розраховувати. Та я вважаю, що для кожного талановитого глухівчанина є перспектива.

Також місто потрібно очистити від корупції, котра забирає надто багато засобів. Ми проводимо безліч досліджень з допомогою держструктур та аудиторів. Наша команда хоче показати, як можна працювати прозоро та без порушень. Тоді й міський бюджет швидко наповниться. Бо нам треба міняти тротуари, ліхтарі тощо.

Починаємо будувати новий  мікрорайон для соціальних верств населення — 300 квартир, чого не було в місті уже 20 років. Наші лікарі отримують 1800 грн зарплати, на ці гроші важко вижити, не кажучи вже про купівлю житла.

- Наскільки важко було у легальний спосіб стати мером?

Мішель Терещенко:Це буквально жах.

- А зараз вам заважають у роботі?

Мішель Терещенко:Дуже заважають, постійно. Прибічники мого опонента хочуть пікетувати та перешкоджають роботі…

- Ви сказали, що формуватимете громаду. Чи будете брати якісь суміжні села, котрі межують з містом?

Мішель Терещенко: Так. План приєднання трьох сіл підтримала облрада. В нас уже є сусідня Березівська громада, яка складається з 8 сіл. 90% бюджету буде з міста, і села дуже хвилюються, що ми забиратимемо у них основну частину коштів. Та ми будемо не забирати у них все бюджетне фінансування, а співіснувати разом.

- Коли збираєтеся створювати об’єднану громаду?

Мішель Терещенко: Якщо це буде можливо, то до кінця року. Але для сіл це поки проблематично. Плюс є ще райради, які абсолютно проти адмінреформ.

- Тобто поки що існує саботаж всередині районної ради?

Мішель Терещенко: Голова райради одразу телефонує голові сільради й умовляє нічого не підписувати. Вони проти будь-яких реформ.

- Чи вважаєте, що децентралізація потрібна сьогодні та чи допоможе вона вирішити проблему села?

Мішель Терещенко: Звичайно. Потрібно якнайшвидше провести цю реформу.

- Коли людина з бізнесу приходить до влади, вона обов’язково використовує своє становище для того, щоб збільшити свої прибутки. Як збираєтеся розпорядитися своїм бізнесом?

Мішель Терещенко: Є новий генеральний менеджер, з яким ми підписали контракт на 3 роки. Претензій у мене до нього немає, він добре працює і звітує 2-3 рази на місяць. На своєму заводі після інавгурації мера був двічі.

-Тобто ви зараз не управляєте компанією? І не використовуєте владу для примноження доходів?

Мішель Терещенко: Ні. На жаль, ні. (Сміється)

-На жаль?

Мішель Терещенко: На жаль, бо нині мій дохід дуже обмежений.

-Скільки нині отримує мер Глухова?

Мішель Терещенко: 3700 грн.

-Гадаєте, це нормальна зарплатня для чиновника?

Мішель Терещенко: Ні. Це не нормально, і за такої зарплати я можу працювати лише рік. Останнього місяця видали премію, тому, можливо, я навіть зможу отримати удвічі більше, я не знаю.

-Який бачите вихід із ситуації?

Мішель Терещенко: Це жахливо, що люди змушені працювати за півтори тисячі гривень на місяць.

-Чи вірите ви, що в умовах таких зарплат ваші колеги та співробітники дійсно мінятимуть систему в Глухові? Чи не буде саботажу?

Мішель Терещенко: Насправді це проблема. Ми не можемо знайти хорошого юриста, тому що платити йому нічим. Були хороші кадри, котрі звільнялися через невелику зарплатню.

Це питання пов’язане з адміністративною реформою — щоб менше людей могли отримати більше грошей. Нам не потрібно так багато чиновників на структуру області, району, міста. Що менше людей працюватиме, то більшу матимуть зарплату.

-На скільки варто зменшити штат та збільшити зарплати, щоб держслужбовці не крали?

Мішель Терещенко: Щонайменше у 4 рази. Водночас скоротити приблизно 30% чиновників. Бюджет при цьому залишиться таким самим, але люди працюватимуть ефективніше.

Та поки я не готовий робити це зараз, бо розумію, що місту потрібні робочі місця. Для цього треба паралельно створити робочі місця, де могли би працювати колишні службовці.

-Скільки місцевий аграрний бізнес дає надходжень до бюджету?

Мішель Терещенко: Є підприємства, які зареєстровані в Глухові, та їх дуже мало.

-Глухів субсидується держбюджетом чи ви самі собі заробляєте?

Мішель Терещенко: Місто зараз працює на дефіцит, який компенсує область. Але я вважаю, що ми багато можемо робити самі через волонтерів і громадські організації. Ми намагаємося створити цікаві умови для інвесторів. Для цього будуть розроблятися культурні програми, фестивалі, конференції.

В нас багато закордонних друзів — поляків, американців. Ми вже отримали 700 тис. грн. допомоги для лікарні, наступного місяця, думаю, одержимо від Швейцарії до 1 млн грн.

-Ви прийшли в політику з аграрного бізнесу. На ваш погляд, чи достатньо представлена тут аграрна політика?

Мішель Терещенко: Думаю, що сільське господарство завжди було і буде шансом для України. И нам варто по максимуму його використовувати. Ми зберегли аграрні традиції, багато людей досі живуть у селах. Але важливо працювати прозоро та виробляти продукти з доданою вартістю. Ми не повинні стати просто експортерами сировини. Аграрна реформа — це не тільки земля, а  й комплексна робота.

-Що має зробити новий міністр АПК і парламент для того, щоби спростити життя аграріям?

Мішель Терещенко: Успішний сільськогосподарський бізнес — це сімейні ферми, які працюють не лише для прибутку, а й на багато поколінь уперед. Мені здається, це те, що нам потрібно. Не кажучи  вже про те, що нам не потрібні агрохолдинги та є специфічні ситуації, коли такі форми господарювання мають право на життя.

Необхідно розвивати сімейний аграрний бізнес і не тільки на сезон, а й на багато років наперед. Це ферми, які могли б працювати не лише влітку, а й займатися садівництвом, овочівництвом, тваринництвом та виготовляти продукти переробки.

Але питання в тому, як зробити, щоб нові покоління фермерів продовжували займатися сільським господарством й лишалися жити в селах? Треба вирішити, як фінансувати села, організувати робочий процес.

Кооперативна система тут теж вихід, бо ця система дає багато можливостей фермерам. Разом їм легше буде купити обладнання, збувати продукцію та навіть відправляти її на експорт й отримувати додатковий прибуток.

Аграрна реформа — це не лише приватизація державних земель, а й організація роботи та її реалізація.

-Чому аграрна політика в Україні за 25 років так і не сформувалася?

Мішель Терещенко: Тому що система, яка існує в Україні — це спадщина Радянського Союзу, яка й відчиняла двері для ультралібералізму. Люди не хотіли дізнаватися більше про кооперативи, бо не хотіли повертатися до минулих засад.

Та варто розуміти, що фермер на своїй земле — господар, а його бізнес — індивідуальний. Він повинен знати, що йому сіяти, як реалізувати продукцію. Це все питання, котрі не можна вирішувати на адміністративному рівні.

25% українців живуть у селах, у Франції цей показник складає всього 3%, і це великий шанс для України. Важливо тільки, щоб кожна людина знала, уміла й хотіла працювати на землі.

-В Україні зараз активно просувають «аграрне лобі», перероджується Аграрна партія. Це добре чи погано?

Мішель Терещенко: Лобізм — це абсолютно нормальне явище, ним треба показувати свою позицію. У Франції є аграрні організації, які можуть вносити пропозиції в парламент.

- Тобто варто дати право громадським організаціям на законодавчі ініціативи?

Мішель Терещенко: Це був би найкращий варіант. Потрібно оформити організації, які б впливали на рішення депутатів.

- Чи зможе Україна без цього відбутися як аграрна країна?

Мішель Терещенко: Звісно, все одно Україна і так завжди буде аграрною країною. А успішність — це інше питання. Для успішності достатньо просто допомагати розвитку сімейного бізнесу. І це єдина гарантія для майбутнього.

- У Франції є аграрні лобісти?

Мішель Терещенко: Так. Банк «CreditAgricole» створив кооперативний банк, який допомагає фермерам і це була державна ініціатива. Ще з дитинства пам’ятаю, що у Франції було декілька аграрних партій, котрі були дуже сильні.

- Вони були успішні?

Мішель Терещенко: Так. І це дуже важлива сила, яка захищає інтереси сімейного бізнесу та фермерів.

- А в Україні Аграрна партія — це партія «великих і жирних котів» чи захисту дрібного фермерства?

Мішель Терещенко: Я не знаю, я тільки запропонував Віталію Скоцику партнерство у цій конференції саме як експерту в аграрному бізнесі, а не політику. Він пропонував розмістити тут рекламу партії, та я не дозволив.

- Чому?

Мішель Терещенко: Бо тема конференції — це аграрна реформа, а не підтримка певної партії. І нам треба розглядати усі пропозиції, які є, щоб вибрати найкращі.

- Аграрна партія підтримує великих гравців чи малих?

Мішель Терещенко: Я не знаю.

-А вас запрошували вступити до Аграрної партії?

Мішель Терещенко: Ні. Але й вступати до будь-якої партії не хочу.

-Чому?

Мішель Терещенко: Тому що в мене нема політичних амбіцій.

- Але ж ви ­— мер. Це вже перша ступінь.

Мішель Терещенко: Мером я став для того, щоб захищати інтереси моєї батьківщини. І я хочу, щоб маленьке містечко Глухів жив і розвивався. Це приносить мені радість і інтерес. Та я абсолютно не знаю, що робити на рівні міністра чи депутата. Я не політична людина.

- Тобто, ви не підете в одну партію, якщо вам запропонують?

Мішель Терещенко: Ні. Це питання я не розглядаю.

- Україні потрібна одна чи декілька аграрних партій?

Мішель Терещенко: Якщо їх буде більше, то буде тільки краще. Це конкуренція. Не думаю, що одна партія може представити інтереси усіх. І монополія — це завжди погано. Декілька партій — це демократія.

- У вас готується програма з розвитку коноплярства, яку починали ви. Розкажіть про неї.

Мішель Терещенко: У нас є Інститут луб’яних культур, котрий є найкращим селекціонером посівного матеріалу коноплі та льону. Я давно працюю з ними і єдиний, хто почав сіяти ці культури навкруг Глухова. Але знаю, що коноплі сіють і в Житомирській області, на Сумщині — льон. І я тільки радий, бо багато товаровиробників сіють однакові зернові культури. А альтернатива — це завжди плюс, тим більше, що льон і коноплі так само можна переробляти, а не просто вирощувати.

- А що за програма готується по регіону?

Мішель Терещенко: Не знаю, не думаю, що є спеціальна програма.

- Що з вашою компанією? Чи плануєте збільшувати виробництво?

Мішель Терещенко: Зараз мій бізнес у стані паузи. І поки я державний службовець, то не можу вести бізнес.

- Але ж ви в курсі інвестиційних планів?

Мішель Терещенко: Інвестори є, і є хороші пропозиції. Думаю, що будуть і інвестиції, і створення нових робочих місць. Для мене важливо, щоб Глухів став багатим містом.

Цьогоріч планується не надто багато вкладень, бо я не займаюся бізнесом. Та як завжди, будемо ділити по 400 га на коноплю та льон.

- Чи бачите себе на посаді мера через рік?

Мішель Терещенко: Я бачу на посаді мера себе максимум рік. Тому що я стара людина, і це мені важко. Я балотувався для того, щоб відкривати нові перспективи для міста і зберегти його привабливість на довгі роки. Так само й залишити управління глухівчанам, які не могли цього зробити через керуючі тут банди.

Я більше не буду балотуватися на посаду мера. Я намагатимусь максимально прискорити процес проведення адміністративної реформи. Але гадаю, що через рік уже будуть не вибори мера, а вибори голови громади.

Я люблю свій бізнес, тому мені потрібно повертатися додому. Тут я отримую мізерну зарплату й роблю неприємну роботу, але комусь треба це робити, як солдату —служити.

 

Источник AgroPolit.com

2016-05-03 10:38:38